Страница 1 из 3 | Следующая страница
СПЛАТА ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ


1. Форми сплати податків і зборів

Сплата податку являє собою сукупність дій платника по­датків щодо фактичного внесення сум податку, які підляга­ють сплаті, до відповідного бюджету або цільового фонду1. Існує три форми сплати податків.

1. Грошова форма — у безготівковій формі і готівкою. У більшості випадків податки сплачують у національній валюті України (гривнях) із застосуванням безготівкової форми роз­рахунків шляхом перерахування коштів з розрахункового ра­хунку платника на відповідний бюджетний рахунок. При сплаті митних платежів кошти можна перераховувати на де­позит митного органу. Фізичні особи — суб’єкти підприємниць­кої діяльності (приватні підприємці) при здійсненні господарсь­ких операцій за своїм рішенням можуть використовувати як безготівкову, так і готівкову форму розрахунків.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Ук­раїні в національній валюті2 безготівкові розрахунки являють собою перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування бан­ками за дорученням підприємств та фізичних осіб коштів, вне­сених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. При цьому для підприємства, що вносить гроші в банк, ця операція є операцією з готівкою, і, тим самим, щодо неї діє обмеження суми платежу — не більше 3000 грн.

Розрахунки готівкою передбачають взаємні платежі наяв­ними коштами підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послу­ги) та з операцій, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Необхідно зазначити, що з 1 січня 2001 року істотно обмежено можливість проведення розрахунків готівкою між підприємствами. Істот­но скоротилося коло підприємств, які мають право продавати товари або послуги за готівку без застосування реєстраторів роз­рахункових операцій.

При здійсненні операцій по розрахунках у готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, пла­тіжних чеків тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг відповідно до Закону України «Про порядок застосування реєстраторів роз­рахункових операцій у сфері торгівлі та громадського харчу­вання та послуг» від 1 червня 2000 року приватний підприє­мець може застосовувати реєстратори розрахункових операцій. А згідно зі ст. 14 Декрету «Про прибутковий податок із грома­дян» у тому разі, якщо приватний підприємець займається тільки торгівлею на ринку і не одержує доходи з інших дже­рел, він звільняється від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат. Якщо йому дозволено не вести облік доходів і витрат, він може не вести облік руху грошових коштів.

2. Натуральна форма. Раніше був прикладом фіксований сільськогосподарський податок, який сплачували сільськогос­подарські товаровиробники у грошовій формі або у вигляді по­стачань сільськогосподарської продукції.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку мали право на вибір форми сплати фіксованого сільськогоспо­дарського податку: в грошовій формі або у вигляді постачань сільськогосподарської продукції. Постачання зерна за рахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснювали сільськогосподарські товаровиробники в узгоджені з районною державною адміністрацією строки. Зобов’язання з доставки товарної сільськогосподарської продукції до заготівельних підприємств та організацій за рахунок фіксованого сільсько­господарського податку покладалися на платників податку.

У деяких випадках можлива також сплата цінними папера­ми (векселями, казначейськими звільненнями). Щоправда, подібні форми застосовують (або повинні застосовувати) як ви­нятки із загального правила грошової сплати податків і зборів.

Останнім часом усе частіше застосовують банківські платіжні картки міжнародних платіжних систем на території України, що являють собою спеціальний платіжний засіб, з допомогою якого одержувачу платіжної картки надається можливість здійснювати операції сплати за товари (послуги) й одержувати грошові кошти. На території України застосовують платіжні картки, емітовані банками — членами внутрішніх платіжних систем, та платіжні картки, емітовані банками (резидентами і нерезидентами України), що є членами міжнародних платіж­них систем. Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичної особи може здійснюватися за рахунок внесення грошових коштів через касу свого або іншого банку (установи банку) шляхом переведення коштів з інших поточних або де­позитних рахунків фізичної особи, а також з рахунків інших осіб за їх дорученням та з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством. Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки юридичних осіб здійснюється з їх поточних ра­хунків і за рахунок коштів, що вносяться готівкою як відшко­дування за кошти, використані власниками корпоративних платіжних карток понад встановлені нормами витрати.

Операції, які здійснюють на території України власники платіжних карток, виконуються тільки у валюті України. Ви­нятки становлять одержання клієнтами готівки в іноземній валюті зі своїх картрахунків в іноземній валюті в касах і че­рез банкомати уповноважених емітентів або в уповноважених банках, що надають платіжні картки від імені емітентів та одержання готівки в іноземній валюті в касах і через банко-мати уповноважених банків власниками платіжних карток міжнародних платіжних систем, що є клієнтами емітентів-нерезидентів3.

3. Комплексна форма сплати податків зумовлює взаємо­дію двох попередніх і використовується, наприклад, при звер­ненні стягнення на майно боржника за рахунок погашення недоїмки щодо податків і зборів. Відповідні податки, збори (обов’язкові платежі) і неподаткові платежі, які не вносяться до бюджетів у встановлений термін сплати, вважаються недоїмкою. При надходженні сум на сплату недоїмки в першу чергу погашається недоїмка, а потім пеня. Утворення недо­їмки є наслідком порушення податкового законодавства. Не­доїмку стягують податкові органи в безперечному порядку з нарахуванням пені. Комплексність тут виявляється у тому, що, з одного боку, сума податку сплачується з джерел, які мають натуральні форми (конкретні види майна), з іншого — недоїмка все-таки погашається коштами, що отримані від ре­алізації майна платника податку. При цьому звернення стяг­нення може здійснюватися і безпосередньо на грошові кошти (кошти дебітора, що є на його рахунках у банку, за винятком бюджетних рахунків).

У деяких випадках способи сплати податків можна класифі­кувати за вольовою ознакою: на добровільні (якщо особа, яка зобов’язана сплатити податок, здійснює це самостійно) і при­мусові (коли сплата відбувається під примусом податкових органів). При цьому примусовий порядок сплати можна засто­совувати тільки при виникненні недоїмки, тобто простроченої суми податків4.


2. Способи сплати податків і зборів

Існує три основних способи сплати податку1: 1. Кадастровий — спосіб сплати податків, в основу якого покладено перерахування суми відповідно до визначеної шка­ли, яка основана на певному виді майна, тобто податок справ­ляється на основі зовнішніх ознак передбачуваної середньої прибутковості майна. Він застосовується при обчисленні і справлянні прямих реальних податків. При цьому способі ка­дастр використовується як перелік найбільш типових об’єктів оподаткування, що класифікуються за певними ознаками та визначають середню прибутковість об’єкта оподаткування. Розрізняють два види кадастрів залежно від об’єктів оподат­кування — промислові та поземельні.

При сплаті податку встановлюють фіксовані строки їх вне­ску. Певною специфікою характеризується використання ка­дастрового способу при оцінці вартості земельних ділянок, складанні земельних
Страница 1 из 3 | Следующая страница