Страница 1 из 3 | Следующая страница
ПОДАТОК З ВЛАСНИКІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ТА ІНШИХ САМОХІДНИХ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ


1. Місце податку з власників транспортних засобів у системі податків і зборів України

Протягом багатьох десятиліть громадяни—власники транс­портних засобів сплачували місцевий збір. З прийняттям у 1981 р. Положення про місцеві податки збір було замінено місцевим податком, і до оподаткування було притягнуто як населення міст, так і сільське населення. Починаючи з 1988 р., податок поширився і на транспортні засоби підприємств. В Україні по­даток з власників транспортних засобів справлявся на основі Закону України від 11 грудня 1991 р. «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (зі змінами та доповненнями). 18 лютого 1997 р. було прийня­то Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».


2. Платники податку

Платниками зазначеного податку є юридичні та фізичні особи (як українські, так і іноземні, або особи без громадян­ства), які мають власні транспортні засоби, зареєстровані в Україні. До платників податку належать також власники мо­торних човнів, мотосаней тощо, що сплачують податок до місце­вих бюджетів за місцем перебування власників транспортних засобів. До числа платників не належать філії та інші відок­ремлені підрозділи юридичних осіб. Тому обчислювати та вно­сити до бюджету податок з власників транспортних засобів по­винні саме юридичні особи.

Податком з власників транспортних засобів оподатковують­ся транспортні засоби, що у встановленому порядку підляга­ють реєстрації з одержанням реєстраційних знаків (державних) для участі в дорожньому русі. Реєстрація, перереєстрація або технічний огляд транспортних засобів без пред’явлення кви­танції і платіжного доручення про сплату податку не проводить­ся. Хотілося б зробити одне зауваження. Річ у тім, що навряд чи правомірно акцентувати увагу на тому, що платником є влас­ник транспортного засобу. У певній ситуації ним користується особа за генеральним дорученням, і реально податок оплачує вона, а не власник. Саме цю особливість враховано Законом України від 16 червня 1999 р. «Про внесення змін у деякі зако­ни України щодо фінансування дорожнього господарства», де зазначено, що податок сплачує або власник, або від його імені особа, якій передано право користування.

Графіки проходження технічного огляду узгоджують з орга­нами місцевого самоврядування, в обов’язковому порядку по­дають органам Державної податкової адміністрації, ці графі­ки, зазвичай, передбачають проведення техогляду до 1 серп­ня. При перенесенні дати проведення техогляду підприємство зобов’язане вчасно сповістити про це органи Державної подат­кової адміністрації. Необхідно звернути увагу на те, що Реко­мендаціями про порядок обліку платників нарахування подат­ку з власників транспортних засобів та інших самохідних ма­шин і механізмів (затвердженими Державною податковою адміністрацією України за погодженням з Державтоінспекцією, Держтехоглядом і Держфлотоглядом України) встанов­лено обов’язкове щорічне проходження технічного огляду тим транспортом (як юридичних, так і фізичних осіб), що викорис­товується в комерційних цілях. Якщо для таких транспортних засобів передбачено проведення техогляду два або більше разів на рік, податок сплачується перед проходженням першого з таких техоглядів.


3. Об’єкт оподаткування

Враховуючи те, що податок на транспортні засоби справля­ється з власників транспортних засобів, що зареєстрували їх, однією з вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 р. «Про затвердження Правил державної реє­страції й обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних ма­шин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколя­сок» є обов’язковість реєстрації транспортних засобів протя­гом 10 діб після їх придбання, одержання або появи обставин, що вимагають внесення змін до реєстраційних документів. Відповідно до Закону України від 30 червня 1993 р. «Про до­рожній рух» (ст. 34) державній реєстрації й обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі за­гального користування автомобілі, автобуси, самохідні маши­ни, сконструйовані на шасі автомобілі, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи і мотоколяски.

Транспортні засоби реєструють на підприємства та грома­дян. Якщо транспортний засіб належить кільком громадянам, то реєстрація здійснюється на одного з них (громадянина, на якого оформлені документи, що підтверджують правомірність придбання засобу). Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, документів, що підтверджують його особу, а також документів, що підтвер­джують правомірність придбання або одержання транспортно­го засобу, відповідність конструкції транспортного засобу вста­новленим вимогам безпеки, а також вимогам, які є основою для внесення змін у реєстраційні документи. Реєстрація транспор­тних засобів здійснюється за умови сплати передбачених по­датків, зборів та інших видів платежів (при перетинанні через митний кордон України транспортного засобу імпортер має надати документ, що підтверджує сплату мита, акцизного збо­ру і ПДВ). Правомірність придбання транспортних засобів, номерних агрегатів підтверджується документами, виданими торговими організаціями, митними органами і судами, нотар­іусами, органами соціального захисту населення, підприєм­ствами — виробниками транспортних засобів, військовими ча­стинами, відділами матеріальних фондів оперативних коман­дувань підприємств, підрозділів Державтоінспекції тощо.

Особливістю чинної редакції Закону є високий ступінь де­талізації об’єктів оподаткування: вперше в податковому за­конодавстві (не враховуючи акцизного збору і митних зборів) об’єкти оподаткування закріплені чотиризначним кодом відповідно до Гармонізованої системи опису і кодування то­варів, що значною мірою спрощує роботу зі сплати цього по­датку, оскільки розділом другим Рекомендацій про порядок обліку платників, нарахування податку з власників транспор­тних засобів та інших самохідних машин і механізмів дана до­кладна характеристика кожного виду транспортного засобу.

Оподатковуванню підлягають усі включені до об’єкта опо­даткування і зареєстровані в Україні відповідно до чинного порядку транспортні засоби (включаючи відомчу реєстрацію транспорту військових частин, технологічного транспорту — органами Держнаглядорохоронпраці, спортивних автомобілів — органами Держкомспорта тощо), а не тільки ті, які підлягають реєстрації в органах Державтоінспекції України.


4. Ставка оподаткування

Ставки податку встановлені в гривні за 100 см3 обсягу циліндрів двигуна, з розрахунку на 1 кВт (для транспортних засобів з електродвигунами) або розрахунку на 100 см довжи­ни (для катерів і яхт).

Прив’язка ставок податку до обсягу циліндрів двигуна транспортного засобу в сучасних умовах, на наш погляд, не відображає особливостей оподаткування транспортних засобів. Річ у тім, що той самий обсяг циліндрів двигуна може мати різну потужність. І при цьому потужність двигуна (до якої, по суті, повинне прив’язуватися оподаткування транспортного засобу) не відображається його обсягом; варто також врахову­вати і деякі способи, що збільшують потужність двигуна (турбонадуви тощо). Саме тому необхідно при встановленні ставок оподаткування за основу брати кількість кінських сил, що відображає потужність двигуна транспортного засобу.

Ставка податку розраховується на 1 день кварталу, в якому здійснюється сплата податку. За більшістю транспортних за­собів (особливо за легковими автомобілями) ставку податку порівняно з попередньою редакцією Закону істотно збільшено.

Законодавством встановлено обов’язок сплати податку з власників
Страница 1 из 3 | Следующая страница