Страница 1 из 3 | Следующая страница
ЄДИНИЙ ПОДАТОК


1. Загальні положення

Сплата єдиного податку являє собою спрощену систему опо­даткування, обліку і звітності, особливості застосування якої закріплено Указом Президента України «Про спрощену систе­му оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприє­мництва» від 3 липня 1998 р., що з 19 вересня 1999 р. діє у редакції Указу від 28 червня 1999 р. (далі — Указ)1. Цей Указ було прийнято з метою реалізації державної політики з питань розвитку і підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей відповідно до п. 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України2. Застосування такої системи є найбільш поширеним способом оподаткування доходів суб’єктів малого підприємництва, що введений в дію з 1 січня 1999 р., причому таким суб’єктам надано право вибору між оподаткуванням за загальною чи спрощеною системою.

Сьогодні спрощена система оподаткування обліку і звітності регламентується великою кількістю нормативних актів, особ­ливе місце серед який посідають:

вищевказаний Указ Президента;

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва—юридичної особи, що застосовує спро­щену систему оподаткування обліку і звітності3;

Порядок видачі Посвідчення про право сплати єдиного по­датку суб’єктом малого підприємництва — юридичною особою4;

Розрахунок сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва — юридичною особою5;

Порядок видачі Посвідчення про сплату єдиного податку6 (для фізичних осіб);

Згідно зі ст. 1 Указу спрощена система вводиться для суб’єктів малого підприємництва7: фізичних осіб, що здійсню­ють підприємницьку діяльність без утворення юридичної осо­би, і юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми і форми власності. Однак згідно з п. 7 Указу не можуть бути платниками єдиного податку:

суб’єкти підприємницької діяльності, для роботи яких відпо­відно до Закону України «Про патентування деяких видів підприє­мницької діяльності» необхідне придбання спеціального патенту;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінан­сово-кредитні і небанківські фінансові організації;

суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам-учасникам і за­сновникам даних суб’єктів, що не є суб’єктами малого підприє­мництва, перевищують 25%;

суб’єкти, що здійснюють спільну діяльність, визначену в ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

фізичні особи — приватні підприємці, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виро­бами, а також пально-мастильними матеріалами (зазначимо, що юридичним особам, які здійснюють торгівлю переліченими вище товарами, перехід на єдиний податок не забороняється)8.

Зазначимо, що Указом закріплено вичерпний перелік по­датків і зборів, платником яких не є суб’єкт, який сплачує єдиний податок:

ПДВ, крім випадків, коли суб’єкт самостійно приймає рішення бути платником такого податку;

податок на прибуток;9

податок на доходи фізичних осіб;

плата (податок) за землю10;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір на обов’язкове соціальне страхування;

збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

комунальний податок;

податок на промисел11;

збір на обов’язкове пенсійне страхування;

збір за видачу рішень на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг;

внески у Фонд соціального захисту інвалідів12;

внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення;

плати за патенти відповідно до Закону «Про патенту­вання деяких видів підприємницької діяльності».

Інші податки і збори (обов’язкові платежі), передбачені стат­тями 14 і 15 Закону України «Про систему оподаткування», спла­чуються суб’єктами, які перейшли на спрощену систему оподат­кування, обліку і звітності у загальному порядку13.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах: до місцевого бюджету — 43 відсот­ки; до Пенсійного фонду України — 42 відсотки; на обов’язко­ве соціальне страхування — 15 відсотків (у тому числі до Дер­жавного фонду сприяння зайнятості населення — 4 відсотки) для відшкодування витрат, здійснюваних відповідно до зако­нодавства у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, обумовлених народженням і похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяль­ності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітно­го року такого платника й осіб, які перебувають з ним у трудо­вих відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’я­зань як самого платника податку, так і осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Спрощена система оподаткування, обліку і звітності для юридичних і фізичних осіб має істотну різницю, тому їх необ­хідно розглянути окремо.


2. Юридичні особи як платники єдиного податку

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності юридичні особи — суб’єкти малого підприємництва будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, повинні відповідати таким критеріям:

а) за рік середньооблікова чисельність працюючих у такого суб’єкта не повинна перевищувати 50 чоловік;

б) розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не повинен перевищувати 1 млн гривень.

Зазначимо, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2000 р. під словом «рік» розуміють ка­лендарний рік1.

Середньооблікову чисельність працюючих визначають відповідно до Указу за методикою, затвердженою органами ста­тистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі і тих, які працюють за договорами і за сумісництвом, а також праці­вників представництв, філій, відділень та інших відокремле­них підрозділів. Врахувати всі ці категорії працівників дозво­ляє Інструкція Міністерства статистики2.

Під виторгом від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг), відповідно до Указу, розуміють суму, фактично отрима­ну суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок і (чи) у касу за здійснення операцій продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Якщо підприємство має відокремлені підрозділи, воно та­кож має право перейти на спрощену систему оподаткування, однак при цьому для підрахунку розміру виручки і чисельності працівників необхідно також враховувати показники усіх філій і підрозділів. Однак відокремлений підрозділ підприємства, навіть якщо він зареєстрований самостійним платником по­датків, перейти на єдиний податок не може, оскільки не є юри­дичною особою.

Конкретні ставки єдиного податку встановлені Указом тільки для юридичних осіб. Передбачено два варіанти ставок:

6% — у разі сплати податку на додану вартість відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»;

10% — у разі включення податку на додану вартість до скла­ду єдиного податку.

Сплата єдиного податку юридичними особами здійснюється щомісяця не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця.

Порядок переходу на єдиний податок для юридичних осіб, що відповідають переліченим вище умовам, докладно визна­чений у наказі Державної податкової адміністрації від 12 жов­тня 1999 р.3 Підприємство може перейти на єдиний податок з будь-якого
Страница 1 из 3 | Следующая страница