Страница 1 из 5 | Следующая страница
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ


1. Місцева система оподаткування і принципи її формування

Місцеві податки і збори є невід’ємною частиною податкової системи держави. Тому особливу увагу при здійсненні подат­кової реформи приділяють правовому регулюванню місцевого оподаткування, що є одним з основних фінансових джерел фор­мування бюджетів місцевого самоврядування.

Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чер­гу інтересам територіальних громад, від імені яких діють орга­ни місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключ­но їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів вла­ди коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концент­руються у відповідних бюджетах.

Доходи органів місцевого самоврядування (місцевих бюд­жетів) складаються з таких видів.

Податки і збори, сформовані й закріплені на державному рівні:

а) податки, встановлення і справляння яких здійснюється виключно на державному рівні, а кошти яких цілком надхо­дять до місцевих бюджетів (податок на землю, прибутковий податок);

б) податки, сформовані як відрахування від загальнодержав­них податків (частка ПДВ, частка податку на прибуток, части­ на акцизного збору), і які регулюються також тільки на дер­жавному рівні1.

Податки і збори, що закріплюються на державному рівні, а сформовані на місцях органами самоврядування — власне місцеві податки і збори (ринковий збір, податок на рекламу, готельний збір, тощо).

Місцеві неподаткові доходи, що також поповнюють дохо­ди місцевих бюджетів і відображають фіскальну функцію (пені, ліцензійні збори).

Правове регулювання місцевих податків і зборів має певну специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загаль­нодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичер­пний перелік таких обов’язкових платежів, коло платників, об’єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто вста­новлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, реалізуючи надані державою повноваження, встановлюють і де­тально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таке положення забезпечує захист місцевих бюджетів від необґрунтованого і безмежного тиску згори (держави). Таким чином, місцеві по­датки і збори — це обов’язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місце­вого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів.

При законодавчому регулюванні системи місцевих податків і зборів слід враховувати низку факторів: 1) закріплення за місцевими бюджетами таких доходних джерел, що забезпечу­вали б стабільне надходження доходів і фінансування власних повноважень місцевих органів; 2) сполучення інтересів держа­ви і місцевого самоврядування, при обмеженні необґрунтованого впливу державної влади на місцеве оподаткування; 3) доцільність та обґрунтованість уведення місцевих податків і зборів на відповідній території; 4) домірність сум коштів, що надходять до бюджетів від таких податків і зборів з витратами по їхньому справлянню тощо.

До певного часу в Україні не було чіткої законодавчої ви­значеності місцевих податків і зборів2. Сьогодні коло нормативно-правових актів, що регулюють місцеве оподаткування, ста­новить певну систему, до якої входять: Конституція України, Закон України «Про систему оподаткування», Декрет Кабіне­ту Міністрів України від 20 травня 1993 р. «Про місцеві подат­ки і збори», Закон України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні», акти президента, рішення органів місцевого самоврядування тощо3. Отже, регулювання місцево­го оподаткування здійснюється як податковими законами, так і цілою низкою інших нормативних актів, що визначають ком­петенцію органів місцевого самоврядування у сфері оподатку­вання, специфіку побудови бюджетної системи і взаємини її структурних елементів, а також актами місцевих органів. При цьому необхідно звернути увагу на основні проблеми регулю­вання справляння місцевих податків і зборів.

Основою законодавства про місцеві податки і збори є Кон­ституція України, якою закріплюються вихідні положення щодо регулювання місцевого оподаткування, а саме у п. 1 ст. 143 закріплено право територіальних громад безпосередньо через органи місцевого самоврядування встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону4.

Закон України «Про систему оподаткування»5 має загальне значення для регулювання місцевого оподаткування. Стаття 15 цього Закону встановлює вичерпний перелік місцевих податків і зборів, до яких належать: 1) податок з реклами; 2) комуналь­ний податок, 3) готельний збір, 4) збір за паркування автотран­спорту; 5) ринковий збір; 6) збір за видачу ордера на квартиру; 7) курортний збір; 8) збір за участь у бігах на іподромі; 9) збір за виграш на бігах на іподромі; 10) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; 11) збір за право використан­ня місцевої символіки; 12) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 13) збір за проведення місцевого аукціону, конкурс­ного розпродажу і лотерей; 14) збір за проїзд територією при­кордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; 15) збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг; 16) збір з власників собак. Цей перелік місцевих податків і зборів трохи відрізняється від переліку, закріплено­го Декретом Кабінету Міністрів «Про місцеві податки і збори», у якому також зазначено податок з продажу імпортних то-варів6.

Крім того, вищевказаним Законом закріплено положення, відповідно до якого місцеві податки і збори (обов’язкові пла­тежі), механізм справляння і порядок їх сплати встановлюють­ся сільськими, селищними, міськими радами відповідно до пе­реліку й у межах граничних розмірів ставок, установлених за­конами України. При цьому встановлено обов’язковість введення деяких податків і зборів (наприклад, комунального податку, ринкового збору, збору за паркування автотранспор­ту тощо), за наявності об’єктів оподаткування чи умов, з яки­ми пов’язано введення цих податків і зборів.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» характеризує конкретні види податків і зборів, закріп­лює граничні розміри ставок, розкриває механізм їх обчислен­ня, вилучення, джерела і порядок їхньої сплати, а також по­вноваження місцевих органів самоврядування щодо встанов­лення місцевих податків і зборів, а саме повноваження з розробки й затвердження положень, що встановлюють конк­ретні ставки платежів, порядок обчислення і сплати місцевих податків, ведення пільгових ставок, надання окремим катего­ріям платників відстрочок, розстрочок чи звільнення їх від сплати за такими платежами тощо.

Зазначимо, що сьогодні при встановленні місцевих податків і зборів часто не беруть до уваги положення загальнодержав­ного законодавства, а саме: відбувається введення не передба­чених Законом України «Про систему оподаткування» податків і зборів7; у прийнятих положеннях про справляння окремих видів місцевих податків і зборів неточно окреслюються коло платників, об’єкти оподаткування, змінюються граничні став­ки платежів; не вводяться місцевими органами передбачені як обов’язкові податки і збори; не враховується економічний, соці­альний, демографічний розвиток окремих регіонів держави тощо. Існування цих порушень указує на нагальну потребу удосконалення правового регулювання місцевої системи опо­даткування як на загальнодержавному рівні, так і на місцево­му. Вбачається,
Страница 1 из 5 | Следующая страница